Міфи давніх слов’ян

Міфи давніх слов’ян

МІФИ СЛОВ’ЯН

Слов’янська міфологія - це міфологічні уявлення про світ давніх слов’ян, часу їхньої єдності, тобто до кінця І тисячоліття н.е. До нашого часу дійшла в основному в повір’ях, землеробському календарі  та в обрядових, ігрових ритуалах, які проводяться під час свят.

Також деякі відомості про міфологію слов’ян отримано з літописів, створених слов’янськими авторами (служителями церкви, ченцями), і середньовічних хронік мандрівників, написаних латинською або німецькою мовою. Окремі фрагменти слов ’янської міфології подано у творах візантійських та арабських середньовічних письменників.

У ІX столітті Русь прийняла християнство. Язичницькі вірування було заборонено, тому записи слов’янських міфів на Русі нещадно знищували. Православна церква, пристосовуючись до місцевого середовища, поєднала свята поклоніння поганським богам з культами християнських святих. Свято Купала, персонажа літнього свята сонцестояння було замінено на день Іоанна Хрестителя, бога грози Перуна - на день Іллі Пророка. Так ішов поступовий процес заміни язичництва православ’ям. 

Деякі люди і зараз вірять у домовиків і лісовиків - богів нижчого рівня слов’янського пантеону. Пам’ять про цих божеств збереглася в народних обрядах і казках. Але головні герої казок, що дійшли до нашого часу - це вже богатирі-християни, хоча деякі з них носять найдавніші поганські імена (наприклад, Добриня Никитич). 

В.М. Васнєцов "Три богатирі"

ПОХОДЖЕННЯ БОГІВ

Давні слов'яни вірили, що існував перший бог, який започаткував усе. Вони називали його Всевишнім. Він створив своєю думкою яйце, з якого з'явився Рід. Рід почав творити світ. Багато слів походять від імені цього бога: "рідний", "родити", "природа".

Рід народив Сварога, бога неба та вогню. 

- символ Сварога 

Найбільшим богом у слов'ян уважався Велес, його називали сином Сварога, братом бога грому Перуна. Існував міф про те, що завдяки Велесу земля, створена його батьком, почала рухатись.

Бог родючості та багатства Велес

Бог грому Перун

Деякі дослідники давнини стверджують, що у слов'ян була "Велесова книга", в якій було викладено історію слов'ян та інших народів до ІХ ст. Також в ній містились молитви та заклинання. До нашого часу вона не дійшла.   

СЛОВ'ЯНСЬКІ ВИЩІ БОГИ 

У слов'янській міфології існують вищі та нижчі боги. Вищі управляли природними явищами та стихіями. Їх шанували та боялися, намагалися вмилостивити  жертвоприношеннями та молитвами. 

На Русі було три схожих бога Сонця - Дажьбог, Хорс та Ярило. Яким чином вони розрізнялися? Дажьбог був богом денного світла,  яке в будь-яку погоду світить в нашому світі. Він протистояв темряві. Одна з найкоротших молитов, які дійшли до нас, та з якою слов'яни зверталися до Дажьбога: "Дай, Боже!" Дажьбога зображували з левиною головою. 

Хорс - бог сонячного диска. Від його імені походять слова "хороший" та "хоровод". Йому поклонялися хлібороби.

Ярило був богом весняного світла, тепла та відродження життя. Його свято відзначалось у квітні. Цього дня парубка з рудим волоссям одягали в біле вбрання та плели йому вінок із перших польових квітів. 

Стрибог - бог вітру. Він народився з подиху Роду. Цей бог управляв вітром та міг викликати й угамувати бурю.

Стрибог

БОГИНІ  СХІДНИХ СЛОВ'ЯН

Давні слов'яни вважали землю живою і називали її матінкою сирою землею. Її уявляли у вигляді людини з волоссям (трава, дерева, квіти), кістками (скелі, каміння), кров'ю (ріки) та жилами (коріння дерев). Буревій означав, що вона гнівається, сонячний та погожий день - радіє. Люди припадали до землі, щоб набратися сил.

 Богиня Жива уособлювала весну, красу та юність. Люди вважали зозулю втіленням Живи. Вона може сказати, скільки залишилося людині жити на землі, дівчата дізнавалися, чи вдале буде в них заміжжя. Цей ритуал зберігся й донині. Люди, приходячи в ліс, обов'язково запитують у зозулі: "Зозуля, зозуля, скільки мені залишилося жити?" - і рахують, скільки разів вона прокує. 

Берегиню шанували нарівні з Родом. Вона оберігала людей. Слов'яни вірили, що берегинь безліч, вони живуть у лісах. У день Івана Купала (день сонцестояння) люди влаштовували берегиням проводи. Вони водили хороводи, співали пісень та стрибали через багаття. Вважалося, що берегині в цей день йшли із землі, щоб повернутися на цей світ.

Берегиня - охороняє все живе.

Богинею долі у слов'ян була Макоша. Вона пряла долю. Допомогали їй з цією нелегкою роботою богиня щастя Доля та богиня лиха Недоля. Свято на честь богині Макоші проводили 12 разів на рік.

Макоша- богиня долі.

Лада - богиня краси, любові та шлюбу. Твариною, яка символізує Ладу, був у слов'ян білий лебідь. Її ім'я часто зустрічається у весняних, літніх та весільних піснях.

Джерело