Ми пам'ятаемо

26 листопада – День пам’яті жертв Голодомору та політичних репресій

Багато трагедій пережив український народ, але страшнішого лиха, ніж Голодомор 1932-1933 рр. історія не знає. Зрозуміло одне: голод в Україні – спланована акція проти української нації, яку здійснювала комуністична влада СРСР. Дехто думає, що голод виник унаслідок неврожаю, проте хлібне зерно того року вродило — вистачило би прогодувати весь український народ. Голод був спричинений насильницькою колективізацією, юдиноненависницькою політикою, розкуркулення, відвертим масовим терором проти селян України. У людей забрали всі запаси їжі – сухарі, сало, картоплю, квасолю… Забрали все, чим можна було прогодувати сім’ю. Селяни були доведені до відчаю, їли коней, жаб, котів, собак, щурів, кропиву. Деякі люди, збожеволівши від голоду, вбивали і їли власних дітей. Ті, хто вижив, підірвали своє фізичне і психічне здоров’я. В їхні душі назавжди закрався страх голоду.

Під час Голодомору-геноциду були порушені всі традиційні обряди, що стосувалися поховання і поминання померлих. Вмирали цілі села й родини і не було кому пом’янути, помолитися за невинні душі, замучені голодом. Спільні ями на сільських цвинтарях, у садках, городах біля хати, в ярах і лісах стали місцем вічного спочинку для мільйонів селян.

Пішла з життя надія нації, її майбутнє. Пішли ті, хто мав би донести до майбутніх поколінь гени розуму, здоров’я, гени людяності і талантів. Обірвався живий ланцюг поколінь. Нашому народу було завдано жорстокого удару. Пішли з життя квіти нації — діти. Уявіть собі горе батьків, які не можуть нагодувати своїх дітей. Немовляткам не було молока, вони кричали, не вгаваючи, а потім… затихали, затихали навіки.Джерело

 "Свіча"

Слова: Богдан Стельмах	Музика: Мирослав Скорик
Виконує: Оксана Білозір