Журнал "Дзвоник." 5/19. Казки 2-В

Казка від Стародуба Нікіти

 

НИТОЧКИ ТА ГОЛОЧКА.

    Одного разу в кімнаті зібралися різнокольорові ниточки. Вони не знали чим їм займатися. Адже були тільки  ниточки та голочка, невистачало полотна.

   Раптом до кімнати зайшла Марійка й принесла полотно. І червона ниточка говорить.

- Я пропоную вишити квітку.Синя нитка заперечує.

- Ми будемо робити бубончики. Жовта нитка і собі кричить.

- Ні! Я хочу вишити хрестик. І стали вони сваритися.

  Тут вигукнула до них голка.

-Я головна! Без мене ви не зможете нічого зробити ні квіточки, ні бубончика і навіть хрестика не зробите. Ниточки сіли подумали і вирішили, що дійсно без голочки в них нічого не вийде.Вони погодилися з голочкою. Вона запропонувала їм вишити вишиванку. 

   Кожна з ниточок вклала свій задум в спільну справу. Так дружно вони виготовили красиву вишиванку. І з тих пір вони ніколи не сварилися.

Казка від Лисенко Діани

Оманлива зовнішність

      У лісі жила відьма, вона була дуже стара й давно не бачила жодної живої душі. Вона жила сама та нікого не запрошувала в гості.

   Одного разу дівчинка гуляла в лісі та побачила будиночок. Дівчинка підійшла ближче та прочитала напис: "Не стукай, а то з'їм" та підпис"Відьма". Дівчинка була смілива і не злякалася постукати в двері.Та й не знала вона просто,що таке відьма!

     Почувши стукіт,відьма дуже здивувалася. Вона відкрила двері і побачила на порозі дівчинку. Дівчинка стояла і посміхалася. Відьма не змогла не посміхнутися у відповідь. Адже вона вже так давно не посміхалася.

Відьма пригостила дівчинку всім,що в неї було з солодощів. Вони потім довго сиділи та розмовляли, пили чай, їли цукерки - їм було весело удвох. Адже вони були дівчатка. Одна маленька, а інша велика. А дівчатка люблять секретничати!

Мораль казочки така: не варто думати про людину нічого,поки не взнаєш її добре!

Казка від Владикіна Ростислава

Подарунок від лисиці

Жила-була у лісі лисиця.

Пішла вона якось на горбочок і побачила рибака біля річки.

Рибак сидів сумний, тому що рибка не ловилась і йому нічим було нагодувати свою родину. Лисиця вирішила допомогти чоловікові. Кинула свій хвостик у річку і спіймала рибку. Тихесенько поклала рибку біля чоловіка, а сама побігла далі. Чоловік не одразу побачив рибку, але потім дуже зрадів.

Ось так лисиця зробила подарунок рибаку.

Казка від Закірової Орини

Друзі

В скриньці лежали голка й нитки: чорні та червоні. Їх давно вже ніхто не турбував. Їм було сумно. Аж ось одного разу, вони вирішили знайти собі добру справу. Голка з нитками вилізли зі скрині, та пішли мандрувати по кімнаті. 

Блукаючи кімнатою, зустріли вони білу тканину, котра лежала на полиці і теж сумувала. Голка й нитки запропонували їй піти з ними. І ось вони, вже в чотирьох, попрямували далі.

Раптом вони зустріли ножиці. Ножиці запропонували зшити з тканини сорочку. Друзі працювали весь день і вже надвечір була готова сорочка. А червоні і чорні нитки вишили на ній візерунки.

Так друзі зробили добру справу: вишиванку.

Казка від Лепканіча Дмитра

Маленьке зернятко

Колись давно пролітала ворона із зернятком, і впустила його на землю. Через невеликий час це вже була гарна квітка. І тепер кожного року прикрашає місце королева квітів. Кожна бджілочка, кожна комашка щоденно прилітали  і казали:

- Доброго ранку, доброго дня, найгарніша із усіх!

- Доброго ранку, чудового вам дня - відповідала квіточка.

Чутки про найгарнішу квітку дійшли до вітру-страху, він захотів позбутися квітки, щоб знову всі говорили тільки про нього, а не про чудову квітку. 

Він здійнявся щосили і полетів знищити квіточку. Але могутній старий дуб сказав:

- Я не дозволю тобі прибрати найгарнішу квітку!

І прикрив квіточку своїм гіллям. 

   Одужати великого могутнього старого дуба він не зміг, тому вітру-страху нічого не залилось як полетіти геть. А квіточка так і залишилась прикрашати і милувати ту місцину.

Казка від Плеско Євгенії

Промені сонечка для Насті.

Одного разу в кімнаті у  Насті зустрілися промені сонечка. 

- Я найголовніший! - говорить рожевий промінчик.

- Ні я! -  відказує жовтий промінчик.

- Не сперечайтесь, бо я старший і тому найголовніший! - відповідає червоний промінь.

Засперечались вони, ніяк не могли знайти правильне рішення. Тоді сонечко запропонувало їм разом будити дівчинку. Один промінчик  торкається очей, інший носика, а третій вушка. І вони погодились. 

    Так кожного ранку вони разом будили Настю. 

Казка від Тимка Артема

Похід друзів

    Лісовий мешканець коник-стрибунець завжди був мрійником. Йому було цікаво забратись на височенну гору, щоб подивитись на ліс очима птиці. Одним весняним ранком він вирішив піти на гору сам. Погода видалась прегарна: на небі ні хмаринки, сонечко лагідно пригрівало, вітерець був м’який, вже майже літній.  Стрибає він з травички на травичку аж раптом зустрічає незнайомця.

• Хто ти?- питає здивовано коник-стрибунець.
• Я павук-мотузник. Друзі звуть мене Жужа. А ти хто?
• Я коник-стрибунець. Звуть мене Піка.
• А куди ти так весело стрибаєш?
• Я хочу забратись на оту височенну гору, яка дістається майже до хмар!
• Візьми і мене з собою! - зрадів павук.
• А нащо ти мені потрібен? Я і без тебе гарно стрибаю.
• А я вмію в’язати дуже міцні і довгі мотузки. Візьми мене з собою.Я тобі згоджусь.
• Гаразд. Ходімо. Разом буде веселіше.

    І пішли вони далі уже вдвох. Ідуть вони, йдуть аж раптом зустрічають незнайомця.

• Хто ти? - в один голос питають Піка і Жужа.
• Я гусениця-листоїдка. Друзі звуть мене Куба. А ви хто?
• Я коник-стрибунець Піка.
• А я павук-мотузник Жужа.
• А куди ви так весело йдете? - питає гусениця-листоїдка.
• Ми йдемо на оту височенну гору, яка дістається майже до хмар!
• Візьміть і мене з собою! - зраділа Куба.
• А нащо ти нам потрібна? Ми і без тебе гарно йдемо.
• А я вмію гризти листя. Візьміть мене з собою. Я вам згоджусь.
• Гаразд. Ходімо. Разом буде веселіше.

    І пішли вони далі вже втрьох. Ідуть вони йдуть аж раптом натрапляють на широку річку. Зупинилися, дивляться: річка велика, ніяк не перестрибнути. Що робити?

    Гусениця листоїдка каже:

• Я можу перегризти ніжку того великого листочка на кущі і буде нам човен.
• Добре! - каже коник-стрибунець. А як ми будемо грести?
• Я можу зв’язати міцну і довгу мотузку! - каже павук-мотузник.
• А я можу перекинути край мотузки на інший берег річки! - зрадів коник-стрибунець.

    І друзі всі разом взялися за работу. Один край мотузки прив’язали до камня, один край мотузки прив’язали до листочка. Піка взяв камінь, стрибнув на високу гілку дерева, яка схилялась над річкою і щодуж жбурнув його на інший берег річки. Завдяки саморобній переправі вони безперешкодно дісталися іншого берега. 

    Друзі й не помітили як наприкінці дня вже дісталися до самої вершини гори. Перед ними розгорнулася казкова картина: величезна зелена долина, сонце майоріло жовто-гарячими кольорами, а хмари ніби нависали над самою горою. Їм здавалося, що вони майже торкаються неба. Це було чудово!!!

Казка від Петровської Оксани

МАЛЕНЬКЕ ЦУЦЕНЯ

     Жило собі маленьке чорне цуценя.
Яке знало, навіщо йому лапи-  щоб бігати, вуха-  щоб чути, очі - щоб дивитись. Одного разу воно пішло в ліс, загралося, та й заблукало. Сіло та й плаче .

   Тут прийшов великий пес і каже:
----------- Чому ти плачеш?
-----------Я... Я загубився.
----------- А ти на нюх пробував знайдеш дім?
----------- А чим це?
----------- Своїм маленьким шкіряним носиком.
----------- А точно!
Песик понюхав ромашку та й каже:
----------- Ця ромашка знайома! Ой, водою пахне! Точно за річкою мій дім! Дякую, пес, ти мені допоміг! Я пішов додому.

Казка від Романової Ріни

Хто найголовніший?

Скінчився концерт, слухачі розійшлися. Музиканти дбайливо поклали свої інструменти в футляри і теж покинули сцену. Інструменти залишилися в залі, адже наступного дня повинен відбутися концерт.

В залі було тихо й темно. Та раптом відкрилася кришка футляра з Кларнетом.

-        -   Ось ми й самі! Тра-ля-ля! – заспівав він.

І відразу ж відкрилися кришки інших футлярів.

- Ох і попрацювали ми сьогодні, - сказав Барабан. – Я із шкури пнувся, щоб мене було краще чути. Ви чули, як мені аплодували?

 - Ха-ха! – обурився Кларнет. – Адже найголовнішу партію виконував я!

- Облиште сваритися, - кокетливо проспівала Скрипка. – Всі прийшли заради мене!

         І тут в суперечку вступили інші інструменти. Тільки старий та мудрий Контрабас тихенько зітхнув.

         Фагот хотів помирити інструменти, але ніхто не чув його та не звертав на нього увагу. Інструменти сперечалися між собою, доки не похрипли. Кожен для себе вирішив, що на концерті доведе, хто в оркестрі найголовніший.

         Пролунав третій дзвоник. Слухачі завмерли, чекаючи. Диригент дав знак скрипкам. Але що це? Замість чарівних звуків скрипок раптом заляскали мідні тарілки. Диригент постукав паличкою по пюпітру, але це не допомогло. І тут почалося щось неймовірне. Скрипки верещали, мов поросята, Барабан так лупцював себе в бік, що аж шкіра луснула, Кларнет голосно реготав, заревла товста Туба. Кожен інструмент грав своє, намагаючись заглушити інших.

         Люди, охоплені жахом, затикаючи вуха вибігли із залу, перелякані музиканти кинули інструменти і теж втекли, не розуміючи, що сталося.

         Коли зал спорожнів, інструменти замовкли і від сорому сховалися в свої футляри.

  - Ну хто ж найголовніший? – раптом спитав Фагот.

         Але ніхто йому не відповів. Тільки старий та мудрий Контрабас тихенько зітхнув. Бо відповідати було нічого.

Романова Ріна

Казка від Дмитра Саратова

Найкращі друзі

            На сонячній галявині, посеред лісу, стояла  величезна стара сосна. В ній було дупло і жила там руденька білочка.

             Одного разу пішла вона у ліс погуляти. Весело стрибала з гілки на гілку. Да так захопилася  що заблукала. Сидить вона і гірко плаче. Раптом  бачить лисиця за зайчиком женеться. Хоче його зꞋїсти. Білочка швиденько вскочила на високу ялинку на якій росло багато шишок, і давай кидати їх у лисицю. Одна велика шишка вдарила лисичку прямісінько в лоб, вона злякалася і втекла.

• Дякую тобі білочка.- сказав зайчик.- А що ти тут робиш одна?
• Я живу у дуплі великої сосни, але я заблукала і не можу знайти дорогу додому.
• Коли я біг, бачив величезне дерево на галявині. У ньому було дупло.
• Так це напевно воно! - зраділа білочка.
• Я допоможу тобі знайти дорогу додому. - відповів зайчик.

І вони пішли разом.

           З тих пір зайчик і білочка стали найкращими друзями. Білочка жила у дуплі на високій сосні. А зайчик збудував собі домівку у густому кущі під деревом.

Казка від  Лиски  Марії

       Це було тиждень тому, коли я пішла до лісу. Там я побачила ромашку, яка дивилася просто на мене. Я присіла біля неї й любувалася її красою. Але раптом вона заговорила до мене. Я протерла вуха, подивилася навкруги... Нікого не було. Я кажу собі: "Це просто сон, ущипну себе і все як рукою зніме."

Ущипнула.

− Ай! − скрикнула я.

− Тобі боляче?

− Та ні... Це ти говориш?! − сказала я, звертаючись до квітки.

− Так! − ствердно відповіла та.

− Це неможливо, як таке може бути?!

− Ех. Ніхто не вірить. Хочеш я розкажу тобі свою історію?

− Давай!..

І тут мамин голос: "Вставай, в школу пора!"

А я була так близько!

Казка від Дроздова Андрія

Чари розбиті.

          Одного дня навесні в небі з’явилася хмаринка.  Пропливла вона над полями і бачила тільки чорні поля та голі  дерева. Напевно їх хтось зачарував? 
Стало їй так сумно, що вона заплакала. Сльози капали на землю, дерева,кущі. 
-Не плач! - сказало сонечко. І простягнуло свої промінці .
 В небі  з'явилася  чудова веселка .                                                                                    -Що це ? - здивувалась  хмаринка  і припинила плакати .

 Веселка зникла, але все навкруги ожило. Теплі сльози хмаринки розбудили  зачаровані дерева  і  поля .

           Ось так , завдяки доброті  і уважності хмаринки і сонечка чари розбиті.    

             

Казка від Чубукова Тимофія

Веселі перегони

          В дитячій кімнаті було тихо. Раптом на полиці, де стояли іграшкові машинки, почулася суперечка.  Машинки навперебій вигукували: "Я найкраща!", "Я найшвидша!",  "Ні, я!" .

        І тут почувся голос старого "Джипу": "Щоб вирішити вашу суперечку, пропоную змагання - проведемо перегони і дізнаємось, хто найкращий".    

Машинки поважали і трохи побоювались старий "Джип", тому всі погодились на його пропозицію.

          Машинки вишикувалися на старті, пролунав гудок і перегони почалися.          Перегони були напружені, траса з перешкодами. Всі старанно мчали до фінішу, кожен хотів перемогти.

        Першим фінішну стрічку перетнув маленький червоний "Маквін"Він був дуже щасливий і радів перемозі. Всі машинки аплодували і щиро вітали його з перемогою. 

       Відтоді машинки потоваришували і вирішили, що краще чесно змагатися, а ніж сперечатися.