Критичне мислення нині один з модних трендів в освіті.
Про те, що його розвиток є одним з наскрізних завдань навчально-виховного
процесу, йдеться й у Концепції нової
української школи.
Критичне мислення – складне й багаторівневе явище.
Мислити критично означає вільно
використовувати розумові стратегії та операції високого рівня для формулювання
обґрунтованих висновків і оцінок, прийняття рішень.
З
педагогічної точки зору критичне мислення – це комплекс мисленнєвих операцій, що характеризується здатністю людини:
· аналізувати,
порівнювати, синтезувати, оцінювати інформацію з будь-яких джерел;
· бачити проблеми,
ставити запитання;
· висувати гіпотези та
оцінювати альтернативи;
· робити свідомий
вибір, приймати рішення та обґрунтовувати його.
Типова
освітня програма початкової школи передбачає змістову лінію “Досліджуємо медіа”, відповідно до якої учні мають набути навичок, пов’язаних із
медіапродуктами. Інтегрована в початкову школу, медіаосвіта допомагає школярам
критично мислити, вчитися шукати й перевіряти інформацію, аналізувати
медіаповідомлення і самостійно створювати такі медіапродукти.
Вже під час вивчення букв учні
НУШ вчаться розрізняти факти та думки (оцінювальні судження). Також
діти вчаться прогнозувати (передбачати) події літературного твору на основі
аналізу того, що вони знають (заголовка, частини сюжету, автора тощо). Це
стратегія розвитку критичного мислення «читання з передбаченням» або «кероване
читання». Не менш важливим у формуванні навички критичного мислення
є дискусійний метод, що дозволяє вчитися дітям брати на себе
відповідальність за власну позицію в темі, що обговорюється, аргументовано
висловлювати її, сприймати інші точки зору та розуміти їх.
1 клас. Вчимося розрізняти факти і судження, обирати необхідну інформацію з різних джерел; розглядати описану ситуацію з різних перспектив, помічати те, що не всі одразу знаходять ( стратегія " Чи помітили ви, що..."), пробуємо висувати гіпотези та аргументувати свою думку, приймати ввічливо інші точки зору. Підбираємо необхідний медіапродукт
Критичне мислення – складне й багаторівневе явище. Мислити критично означає вільно використовувати розумові стратегії та операції високого рівня для формулювання обґрунтованих висновків і оцінок, прийняття рішень.
З педагогічної точки зору критичне мислення – це комплекс мисленнєвих операцій, що характеризується здатністю людини:
· аналізувати, порівнювати, синтезувати, оцінювати інформацію з будь-яких джерел;
· бачити проблеми, ставити запитання;
· висувати гіпотези та оцінювати альтернативи;
· робити свідомий вибір, приймати рішення та обґрунтовувати його.
Вже під час вивчення букв учні НУШ вчаться розрізняти факти та думки (оцінювальні судження). Також діти вчаться прогнозувати (передбачати) події літературного твору на основі аналізу того, що вони знають (заголовка, частини сюжету, автора тощо). Це стратегія розвитку критичного мислення «читання з передбаченням» або «кероване читання». Не менш важливим у формуванні навички критичного мислення є дискусійний метод, що дозволяє вчитися дітям брати на себе відповідальність за власну позицію в темі, що обговорюється, аргументовано висловлювати її, сприймати інші точки зору та розуміти їх.
Інші стратегії, які застосовуємо
Передбачення. Суть методики полягає в тому, що діти
отримують частину інформації і на її основі висловлюють власні припущення про
те, чого ще не знають. Передбачення можна застосовувати для аналізу тексту,
картини, фільму тощо.
РАФТ Ця методика найкраще допомагає попрактикуватись у написанні творів. Для
аналізу беремо художній твір,або наукову статтю. Перш за все, намалюємо таблицю на чотири стовпчики: Роль, Аудиторія, Форма і Тема.
Головне завдання учнів — вибрати персонажа, вжитися в його роль і донести до
аудиторії певне висловлювання від його імені.
Коло Венна. Цю методику найкраще використовувати для
порівняння двох понять або предметів. Її можна зобразити за допомогою схеми:
два кола, що перетинаються між собою. Кожне коло означає окреме поняття, місце
перетину — це спільні властивості обох понять. За
допомогою цієї діаграми порівнюємо літературних героїв, явища природи, величини.
Мозковий штурм. 
Застосовувати методику брейнстормінгу —
мозкового штурму — можна на будь-яких уроках. Вона допомагає систематизувати
знання та знаходити творчі рішення.
2 клас
Розвиток критичного мислення шляхом використання прийому-гри " Шість капелюхів"
Читати про це більше ТУТ
Використання лепбука як електронного посібника для формування медіаграмотності молодшого школяра під час тематичного дня
Більше про це читати ТУТ
Вчимося виражати себе і спілкуватися з іншими за допомогою власних медіапродуктів.
Створюємо підписи в друкованому та електронному варіантах. 
Готуємо матеріал (підбираємо медіапродукт з різних джерел) для створення інформаційного плакату 
Плакат до Дня соборності
Створюємо власний медіапродукт на основі прочитаного тексту.
Презентація власного медіапродукту (твір) перед незнайомою аудиторієюФормування медіаграмотності під час карантину
Створюємо та поширюємо власні відео
Досліджуємо періодичні видання на предмет прихованої та відкритої реклами.
Кому це вигідно? Напередодні 31 жовтня ми провели бесіди про маркетингові пропозиції та культ споживацтва, "контент-аналіз" публікацій, обмін досвідом закупів. Деякі діти прийшли до висновків:
Вказуємо джерело інформації!
Створюємо власний музичний супровід для вистави
Діти пробують себе у ролі копірайтера.
Діти пробують себе у ролі копірайтера.
Культура спілкування в соціальних мережах, в класрумі.
«Медіакультура» – культура сприймання, виробництва, пошуку, збирання, передавання інформації. На особистісному рівні медіакультура означає адекватне поводження в інформаційному середовищі.
«Медіаграмотність» – складова медіакультури, яка стосується уміння успішно здобувати необхідну інформацію, свідомо сприймати і критично її тлумачити, відділяти реальність від її віртуальної симуляції. «Медіакомпетентність» – рівень медіакультури, що забезпечує ефективну взаємодію з медіапростором.Курси з медіаграмотності
Інформація стала такою доступною, а її об'єми — такими великими, що не дивно, що іноді ми можемо загубитися в ній. Ще більше ускладнює ситуацію те, що деяка інформація може бути викривлена, маніпулятивна або й зовсім неправдива. Великі об'єми інформації можуть перетворити наш вибір у що та кому вірити на виснажливе завдання.
На жаль, поки що система освіти не може дати нам знань, які б допомогли орієнтуватись у сучасній складній інформації. Медіаосвіта не розвивається так швидко, як технології, які ми використовуємо щодня.
Глосарій:
- «Медіаосвіта» – частина освітнього процесу, спрямована на формування в суспільстві медіакультури, підготовку особистості до безпечної та ефективної взаємодії із сучасною системою мас-медіа.
- «Медіапедагоги» – вчителі та викладачі всіх ланок системи освіти, працівники бібліотек і медіастудій різного профілю, які мають відповідну педагогічну і медіапсихологічну компетентність і впроваджують медіаосвіту.
- «Медіакультура» – культура сприймання, виробництва, пошуку, збирання, передавання інформації. На особистісному рівні медіакультура означає адекватне поводження в інформаційному середовищі.
- «Медіаграмотність» – складова медіакультури, яка стосується уміння успішно здобувати необхідну інформацію, свідомо сприймати і критично її тлумачити, відділяти реальність від її віртуальної симуляції.
- «Медіакомпетентність» – рівень медіакультури, що забезпечує ефективну взаємодію з медіапростором.
- «Медіатекст» – інформація в будь-якій формі, яка розміщена в ЗМІ та медіа.
- «Медіапродукт» – інформаційний продукт, який через мультимедійні засоби доносить інформацію до аудиторії.
- «Фактчекінг» – це перевірка фактів та тверджень, які викликають сумнів, на точність та правдивість.
- «Фейк» – інформаційний продукт, в якому частково або повністю відсутня правдива складова.
- «Фейкові новини» – це навмисне поширення брехні, замаскованої під правду, з метою зміни громадської думки або розділення людей на кілька ворожих таборів.
Концепція впровадження медіаосвіти в Україні
Стрімкий розвиток у сучасному світі інформаційно-комунікаційних технологій та системи мас-медіа нагально потребує цілеспрямованої підготовки особистості до вмілого і безпечного користування ними. Майбутнє суспільство все більше спиратиметься на інформаційно-комунікаційні технології: web-технології, хмарні обчислення і big data, смартфони та інтернет «розумних речей», штучні інтелекти та інші ґаджети. На взаємодію з різноманітними медіа (книги, преса, радіо, кіно, телебачення, інтернет) припадає все вагоміша частка в бюджеті вільного часу громадян України, чим зумовлюється значний вплив медіа на всі верстви населення, передусім на дітей і молодь. Медіа потужно й суперечливо впливають на освіту молодого покоління, часто перетворюючись на провідний чинник його соціалізації, стихійного соціального навчання, стають засобом дистанційної і джерелом неформальної освіти. До цього додаються недосконалий захист дитини від медіаконтенту, що може шкодити її здоров’ю та розвитку, відсутність механізмів ефективної саморегуляції інформаційного ринку, які не допускали б недоброякісної медіапродукції, низькоморальних ідеологем та цінностей, інших соціально шкідливих інформаційних впливів. (Концепція впровадження медіаосвіти в Україні )Основні терміни
Медіаосвіта – частина освітнього процесу, спрямована на формування в суспільстві медіакультури, підготовку особистості до безпечної та ефективної взаємодії із сучасною системою мас-медіа, включаючи як традиційні (друковані видання, радіо, кіно, телебачення), так і новітні (комп’ютерно опосередковане спілкування, інтернет, мобільна телефонія) медіа з урахуванням розвитку інформаційно-комунікаційних технологій.
Медіакультура – культура сприймання і виробництва соціальними групами та соціумом у цілому сукупності інформаційно-комунікаційних засобів, що функціонують у суспільстві, знакових систем, технологій комунікації, пошуку, збирання, виробництва і передавання інформації. На особистісному рівні медіакультура означає здатність людини ефективно взаємодіяти з мас-медіа, адекватно поводитися в інформаційному середовищі, здійснювати ціннісно-вольову рефлексивну регуляцію інформаційної поведінки.
Медіаобізнаність – складова медіакультури, яка передбачає засвоєння особистістю системи знань про засоби масової комунікації, їх історію та особливості функціонування, користь і шкоду для людини, уміння убезпечити себе від деструктивних медіаінформаційних впливів і вільно орієнтуватись у світі інформації.
Медіаграмотність – складова медіакультури, яка стосується вміння користуватися інформаційно-комунікативною технікою, виражати себе і спілкуватися за допомогою медіазасобів, успішно здобувати необхідну інформацію, свідомо сприймати і критично тлумачити інформацію, отриману з різних медіа, відділяти реальність від її віртуальної симуляції, тобто розуміти реальність, сконструйовану медіаджерелами, осмислювати владні стосунки, міфи і типи контролю, які вони культивують.
Медіакомпетентність – рівень медіакультури, що забезпечує розуміння особистістю соціокультурного, економічного і політичного контексту функціонування медіа, засвідчує її здатність бути носієм і передавачем медіакультурних цінностей, смаків і стандартів, ефективно взаємодіяти з медіапростором, створювати нові елементи медіакультури сучасного суспільства, реалізувати активну громадянську позицію.
Медіаінформаційна грамотність – МІГ (mediaandinformationalliteracy – MIL) – сучасна стратегія ЮНЕСКО, яка полягає у поєднанні традиційних концептів «медіаграмотності» та «інформаційної грамотності» в спільний концепт МІГ, що позначає комбінований набір компетенцій (знань, навичок і відносин), необхідних на сьогоднішній день для життя і роботи. MIГ розглядає всі види засобів масової інформації та інших постачальників інформації, таких як бібліотеки, архів, музеї та інтернет, незалежно від використовуваних технологій. МІГ спрямована на розширення прав і свободи самовираження людей, забезпечення рівноправного доступу до інформації та знань і сприяння формуванню вільної, незалежної і плюралістичної медіа- та інформаційної системи.
Концепт МІГ передбачає визнання провідної ролі інформації і медіа в повсякденному житті. МІГ лежить в основі свободи слова та інформації, оскільки дає змогу громадянам зрозуміти функції засобів масової інформації та інших постачальників інформації, критично оцінювати їх зміст, а також ухвалювати обґрунтовані рішення, будучи як користувачами, так і виробниками інформації та медіаконтенту.
Медіаінформаційна безпека особистості – забезпечення комфортних і розвивальних емоційно-когнітивних переживань особистості у її взаємодії з медіапростором для реалізації життєвих завдань і цінностей, частина гуманітарної безпеки. Медіаінформаційна безпека людини залежить від здійснення запобіжних заходів в медіаінформаційному полі з боку держави, а також від здатності кожної окремої особистості чинити опір деструктивним медіаінформаційним впливам – психологічним технологіям впливу.
Деструктивний медіаінформаційний вплив – вплив різноманітного медіаконтенту (інформація та деструктивно спрямовані способи її подання), специфічною ознакою якого є психологічно руйнівний, травматичний, небезпечний зміст повідомлення та/або форми передавання, які мають високий рівень медіаризиків, тобто можуть завдати шкоди здоров’ю, розвитку та психологічному благополуччю людини, зокрема дитини певного віку.
Мета і завдання медіаосвіти
Головною метою медіаосвіти є формування медіакультури особистості в середовищі значущих для неї спільнот (малих груп, родин, навчальних і виробничих колективів, місцевих громад тощо).
Головними завданнями медіаосвіти є сприяння формуванню:
- медіаінформаційної грамотності як комплексу умінь, знань, розуміння і відносин, які дають споживачам можливість: ефективно і безпечно користуватися медіа, усвідомлено обирати, розуміти характер контенту і послуг, приймати рішення та користуватися повним спектром можливостей, які пропонують нові комунікаційні технології та медіаінформаційні системи, а також можливість захистити себе і свою сім’ю від шкідливого або вразливого інформаційного матеріалу;
- медіаімунітету особистості, який робить її здатною протистояти агресивному медіасередовищу і деструктивним медіа-інформаційним впливам, забезпечує психологічне благополуччя при споживанні медіапродукції, що передбачає медіаобізнаність, уміння обирати потрібну інформацію, оминати інформаційне «сміття», захищатися від потенційно шкідливої інформації з урахуванням прямих і прихованих впливів;
- рефлексії і критичного мислення як психологічних механізмів, які забезпечують свідоме споживання медіапродукції і саморегуляцію взаємодії з медіа на основі ефективного орієнтування в медіапросторі та осмислення власних медіапотреб, адекватного та різнобічного оцінювання змісту, джерела, форми і якості надання інформації, її повноцінного і критичного тлумачення з урахуванням особливостей сприймання мови різних медіа, розвивають здатність протистояти зовнішній інформаційній агресії і пропаганді, деструктивним медіаінформаційним впливам;
- здатності до медіатворчості для компетентного і здорового самовираження особистості та реалізації її життєвих завдань, розвитку патріотизму, української ідентичності, згуртованості, солідарності, зокрема для подолання соціальних наслідків воєнних дій на Донбасі та окупації Криму, покращення якості міжособової комунікації і приязності соціального середовища, доброзичливості в мережі стосунків, а також якості життя в значущих для особистості спільнотах.
- спеціалізованих аспектів медіакультури: візуальної медіакультури (сприймання кіно, телебачення), аудіальної і музичної медіакультури, розвинених естетичних смаків щодо форм мистецтва, опосередкованих мас-медіа, сучасних напрямів медіа-арту тощо.
Основні принципи медіаосвіти
Особистісний соціально-психологічний підхід. Медіаосвіта базується на актуальних медіапотребах учнів з урахуванням їхніх вікових, індивідуальних та соціально-психологічних особливостей, наявних медіа-уподобань і рівня сформованості медіакультури особистості та її найближчого соціального оточення.
Перманентне оновлення змісту. Зміст медіаосвіти постійно оновлюється відповідно до розвитку технологій, змін у системі мас-медіа, стану медіакультури суспільства та окремих його верств. Використовуються актуальні інформаційні прецеденти, поточні новини, сучасні комплексні медіафеномени, популярні в молодіжному середовищі. При здійсненні медіаосвіти забезпечується баланс між актуальною сьогоденністю та історичними надбаннями.
Орієнтація на розвиток інформаційно-комунікаційних технологій. Медіаосвіта спирається на передові досягнення інформаційно-комунікаційних технологій, використовує їх для організації роботи медіапедагогів, формування спільних інформаційних ресурсів, полегшення комунікації та координації в середовищі взаємодії учасників медіаосвітнього руху. Медіаосвіта враховує розвиток новітніх медіа.
Пріоритет морально-етичних цінностей. Медіаосвіта спрямована на захист суспільної моралі і людської гідності, протистоїть жорстокості і різним формам насильства, сприяє утвердженню загальнолюдських цінностей, зокрема ціннісному ставленню особистості до суспільства і держави, до людей, природи, мистецтва, праці та самої себе.
Пошанування національних традицій. Медіаосвіта базується на врахуванні національної та етнолінгвістичної специфіки медіапотреб учнів і педагогів, забезпечуючи паритетність їхньої взаємодії і конструктивність діалогу. Медіаосвіта спрямована на розвиток національної культури, сприяє зростанню престижності україномовного спілкування.
Патріотизм. Медіаосвіта в Україні є важливим засобом формування і зміцнення національної ідентичності, консолідації суспільства, формування свідомої громадянської патріотичної позиції особистості. Медіаосвіта передбачає забезпечення процесу національно патріотичного виховання молоді за допомогою застосування різноформатного медіаконтенту патріотичного змісту та формування інструментальних умінь критичного сприймання, аналітичного опрацювання медійних повідомлень, оцінювання їх достовірності та об’єктивності, а також набуття нових смислів, зміцнення патріотичних почуттів. Розвинена медіаінформаційна грамотність стає невід’ємною складовою конструктивного патріотичного світогляду особистості в умовах інформаційної доби.
Громадянська спрямованість. Медіаосвіта, в міру набуття нею форми медіаосвітнього руху, сприяє розвитку в країні громадянського суспільства. Вона спирається на потенціал громадських об’єднань і асоціацій, узгоджує свої зусилля з розвитком інших громадських рухів. При цьому медіа-інформаційна грамотність громадян перетворюється на важливий складник політичної культури суспільства.
Естетична наснаженість. Медіаосвіта широко використовує кращі досягнення різних форм сучасного мистецтва та естетичного виховання засобами образотворчого мистецтва, музики, художньої літератури, кіно, фольклорних практик, розвивається з урахуванням потенціалу існуючих у суспільстві загалом і на місцевому рівні інституцій та окремих проектів мистецького профілю.
Продуктивна мотивація. У межах медіаосвіти поєднуються акценти на творче сприймання медіа і розвиток здатності учня створювати власну медіапродукцію. Виробництво в медіаосвітньому процесі медіапродукту з метою його подальшого використання в спільноті, на фестивалях, конкурсах тощо сприяє формуванню продуктивної мотивації учасників медіаосвітнього процесу.
Джерело: https://ms.detector.media/mediaosvita/post/16501/2016-04-27-kontseptsiya-vprovadzhennya-mediaosvity-v-ukraini-nova-redaktsiya/
26 жовтня стала спікером осінньої сесії міського проєкту «#Траєкторіяпрофесійногорозвиткумолодихпедагогів
Немає коментарів:
Дописати коментар