Природа рідного краю

вівторок, 26 квітня 2016 р.

ВАСИЛЬ СТРУТИНСЬКИЙ

Василь Струтинський — один з улюблених письменників українських дітей. Він створив для малечі чимало оповідань, казок, віршів, загадок. Його твори допомагають зрозуміти, як тісно пов’язані між собою людина й природа.

ЯК ДИХАЄ ВЕРБА

Чорні пошматовані хмари налітали з півночі. Вітер зносив їх на ліс, за Десну, а вони пручалися, ніби миньки, осипаючи береги та воду рясним дощем.
Сергійко поглядав у небо, кутався в плащ і не покидав насидженого місця.
Пильно стежив за поплавками, які аж танцювали під ударами важких краплин.
Це вже друга чи третя хмара. Перелетіла — і знову затишшя. Збігають у річку каламутні струмки.
Із-за хмар поблискує сонце. Та минає півгодини, а не клює.
— Нічого! Зараз посвітліє вода і почнеться! — підбадьорює Сергійка дядько Микола.
Хлопець вірить і не вірить. Дуже вже хочеться йому хоча б одну плоскирку1 піймати. Хоч і за комір затекло, і їсти хочеться. Довгий літній день! Та ще негода. Не кожен і витримає. Але дядько Микола не йде, то й Сергійко сидить.
Знову потемніло. Пройшовся вітер, шарпаючи зелене віття верб. А вслід дощова завіса знову поглинула сонце.
Хлопець визирнув з-під плаща: йому здалося, що й небо провалилося... Дядько Микола побіг під вербу. Треба й собі втікати.
Притулившись грудьми до ще сухого подекуди стовбура, Сергійко завмер від несподіванки: «Верба ворушиться!.. Та вона дихає! Як важко дихає у дощ, стара верба бореться з вітром...»

Немає коментарів:

Дописати коментар